Історія кафедри Мінералогії та петрографії
Враховуючи важливість вивчення мінералогії при підготовці фахівців гірничого профіля, мінералогічний кабінет увійшов до структури Катеринославського Вищого Гірничого Училища (КВГУ) з початку його діяльності. Очолив його гірничий інженер Л.А. Ячевский, який виконував обов'язки екстраординарного професора, його помічником була А. Е. Гедройц. Саме їм належить заслуга в організації та становленні навчального процесу з мінералогії, в методичному і матеріальному забезпеченні кафедри.
П’ять років (березень 1903 - січень 1908 рр.) працював у КВГУ ординарним професором і завідуючим кафедри мінералогії, випускник Московського університету Аркадій Валер’янович Лаврський. Але після переходу до Томського технологічного інституту він залишив по собі в КВГУ добрий слід. Раніше він займався петрографією Східного Сибіру, а перебуваючи у Катеринославі, здійснював мінералогічні і петрографічні дослідження краю, зокрема, він описав метеорит, який у 1905 році впав поблизу с. Томаківки (нині райцентр Дніпропетровської області). До ХІІІ Археологічного з’їзду в Катеринославі у середині 1905 року було видано об’ємний «Сборник статей Екатеринославского научного общества по изучению края» за загальною редакцією професора хімії В.В Курилова. Але кожен розділ збірника мав свого редактора. Редактором природничо-історичного відділу був професор А.В. Лаврський. Він же був автором великої статті «Геологічний нарис Катеринославської губернії». Проте, це були не результати власних геологічних досліджень, а ґрунтовне і скрупульозне вивчення літератури з даного питання,що має не менше наукове значення як етап у дослідженні будь-якої проблеми.
За клопотанням А.В. Лаврського Рада Училища рекомендувала випускника КВГУ 1903 року Й. І. Танатара на посаду асистента кафедри мінералогії й кристалографії. А в 1905 р. молодому і талановитому вченому було надано наукове відрядження до Фрайберзької гірничої академії «для вдосконалення у галузі мінералогії, петрографії , рудних родовищ і в якісному та кількісному аналізі за допомогою паяльної трубки». Там він працював під керівництвом професора Кольбака, одночасно освоюючи вчення про рудні родовища у професорів Р. Бека та О. Штутцера. Звіт про відрядження та відгук А.В. Лаврського було опубліковано в «Известиях» КВГУ.
Наслідків відрядження
Йосипа Танатара до Німеччини було декілька. По-перше, А.В. Лаврський і Й.І. Танатар переклали російською мовою великий розділ «Петрографія» з 9-го видання «Елементів геології» німецького вченого Креднера і опублікували його як підручник (1905). Цей підручник швидко придбали геологічні відділення і гірничі навчальні заклади країни,включаючи Петербурзький гірничий інститут. У підручнику викладено історію петрографії, вчення про магму та кристалізацію, процес виділення з неї мінералів, характеризується структура магматичних порід та ін.
По-друге, вперше у Російській імперії на гірничому і металургійному відділеннях було введено навчальний курс кількісного і якісного аналізу мінералів паяльною трубкою. А через два роки Й.І. Танатар видав посібник з цього курсу «Таблиці для визначення мінералів за зовнішніми ознаками за допомогою паяльної трубки і мікроскопа", який в цілому отримав схвальні відгуки відомих вчених мінералогів, у тому числі й В.І. Вернадського.
По-третє, у структурі підрозділів КВГУ з’явилася лабораторія паяльної трубки як база для навчальної і наукової роботи.
У 1906-1910 рр. Й.І. Танатар щоліта працював у Мюнхенському університеті під керівництвом видатного німецького петрографа. Там він на початку 1911 р. захистив дисертацію на звання диктора натурфілософії за темою: «Петрографічні стадії на Малому Кавказі».
Оволодівши тоді ще малорозробленою методикою вивчення гірських порід під мікроскопом, молодий вчений незабаром повністю посвятив себе детальному вивченню кристалічних порід Криворізького залізорудного басейну. Він був піонером суто наукового петрографічного вивчення криворізьких залізних руд та вміщених у них порід. За короткий термін ним було здійснено великий обсяг робіт і досліджено під мікроскопом кілька тисяч шліфів кристалічних порід Криворіжжя, уточнено мінералогічний склад цих порід, їх номенклатуру і генетичні взаємовідносини. Особливу увагу вченого привернули рідкісні і практично важливі породи, що тоді називалися залізистими кварцитами (джеспіліти, залізисті роговики). З цими породами на Криворіжжі пов’язані багатющі промислові залягання високоякісних залізних руд, а самі вони стали згодом розроблятися як «бідні» руди і збагачуватися на збагачувальних комбінатах.
Таким чином, завдяки А.В. Лаврському молодий вчений Й.І. Танатар долучився до проблем петрографії і дослідження родовищ корисних копалин. У 1914 р.,після захисту в Московському університеті дисертації на звання магістра мінералогії і геології (1913), Й.І. Танатар став завідувачем кафедри прикладної геології, засновником відомої у світі рудної школи.
Після А.В. Лаврського кафедру очолив випускник Московського університету, учень В.І. Вернадського, мінералог
Леонід Лікаріонович Іванов. Він керував нею до 1946 р. – спочатку як викладач,а після захисту дисертації (з 1913 р.) – як професор . Він був засновником наукової школи регіональної мінералогії, займаючись у дореволюційний період вивчення мінералів Кавказу, Волині, Катеринославської губернії, до якої входив і Донбас. Л.Л. Іванов, крім мінералогії та кристалографії, займався ще й питаннями практичної інженерної геології. Зокрема, він дослідив матеріали буріння в районі будівництва Мерефо-Херсонського мосту через Дніпро у Катеринославі, тунелю між станціями Лоцманка і роз’їздом Зустрічний та залізничним мостом через р. Мокру Суру (нині в межах міста Дніпропетровська). Результати цих досліджень було надруковано у 1914-1915 рр. («Геологічний профіль по лінії проектованого поблизу Катеринослава тунелю на 3 дільниці залізничної лінії Мерефа-Херсон», «Геологічна будова ложа р.Дніпра на місці переходу його залізничною лінією Мерефа-Херсон», «Геологічна будова р. Мокрої Сури на місці переходу її залізничною лінією Мерефа-Херсон»).
Описуючи результати геологічних досліджень траси залізничного тунелю, вчений попереджував будівельників про небезпеку виникнення оповзня у Тунельній балці на східному схилі північної передпортальної виїмки тунелю. Він писав: «Це, на мій погляд, найбільш слабке місце тунелю, оскільки вся товща делювіальних (тобто, льодяникових, четвертинних – Автор) суглинків просякнутих у своїй нижній частині водою, може легко ковзати по також просякнутій водою рівній і слизькій поверхні строкатих глин, утворюючі могучі оповзні, яким сприяє ще здатність льосу сколюватися вертикальними стінами». Цей прогноз вченого підтвердився: спочатку - незабаром після відкриття залізничного руху по Мерефо-Херсонській залізниці, а потім у 90-ті роки минулого століття. Обидва рази для подолання наслідків оповзня витрачено було значні зусилля і кошти.
Професор Л.Л. Іванов створив у стінах КВГУ першокласний мінералогічний музей, «в якому включено вдало і ефектно було експоновано прекрасні зразки найрізноманітніших мінералів, муляжі великих рідкісних самородків золота і платини, уральські самоцвіти,величезна глиба полірованого малахіту, ісполінські кристали гірничого кришталю, крупні, надзвичайно красиві жеоди з друзами фіолетового аметисту, а також безліч інших цінних музейних зразків. Відвідання цього музею завжди залишало глибоке і незабутнє враження навіть у людей, абсолютно незнайомих з мінералогією, і сприяло пробудженню зацікавленості до цієї науки у студентів». Л.Л. Іванов також був талановитим популяризатором геолого-мінералогічних знань серед широких мас населення.
Надалі в різний час асистентами кафедри були випускник Московського університету інженер-геолог Л.В. Брянцев (до 1919 р.), Випускник КВГУ Н.К. Лещенко (до 1930 р.) та ін. Зокрема, на кафедрі в якості асистента, потім доцента починали свою багаторічну діяльність випускники ДГІ: Ю.М. Зоткін (1935-1976) і В.В. Яговдик (1939-1982).
У 1936 р. організована самостійна кафедра пертографіі під керівництвом випускника ДГІ (1927), д-ра геол.-мінерал, наук, проф., згодом академіка АН України Миколи Пантелеймоновича Семененка (1936-1941). За кафедрою мінералогії і кристалографії збереглося її колишнє найменування. Доцентом кафедри петрографії був обраний канд. геол.-мінерал, наук П. М. Каніболоцький. Після захисту докторської дисертації йому присвоїли звання професора (1947). Він працював в інституті до 1950 р. Короткий час викладав на кафедрі і доц., канд. геол-мінерал. наук С.С. Гембицький. Асистентами кафедри були інженери-геологи, випускники ДГІ М. П. Кулішов і А. П. Каршенбаум.
У періоди 1945-1951 і 1951-1964 рр.. кафедрою петрографії завідували доценти, кандидати геол.-мінерал, наук Ольга Іванівна Пінчук та Микола Олександрович Доморацький. Тривалий час на кафедрі працював канд. геол.-мін, наук, доц. Г. Г. Бура (1953-1970) і недовго - канд. геол.-мінерал, наук, доц. А. П. Агуле (1955-1961). Асистентом кафедри в 1954 - 1957 рр.. працював М.А. Клітченко.
Після смерті проф. Л. Л. Іванова (1946) виконував обов'язки, потім був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедрою мінералогії і кристалографії доцент, а потім д-р геол.-мінерал. наук (1961), проф. Леонід Осипович Станкевич. Будучи випускником ДГУ (1934), він присвятив науково-педагогічної діяльності в цьому інституті більше чверті століття. З його ім'ям пов'язано створення сучасного навчально-методичного та наукового профілю кафедри. Деякий час виконував обов'язки завідувача кафедрою канд. геол.-мінерал, наук, доц. В. В. Яговдик. У 1951-1959 рр.. асистентами кафедри працювали М. В. Костильова і М. Ф.Найдьонова.
У 1964 р. у зв'язку зі змінами плану прийому студентів та структурними змінами дві кафедри мінералого-петрографічного профілю були об'єднані в одну - кафедру мінералогії, кристалографії та петрографії, завідування якої поклали на проф. Л.0. Станкевича (1964-1967), а пізніше за конкурсом на канд. геол.-мінерал, наук, доц. Н.А. Доморацького (1968 - 1973). На кафедрі з урахуванням специфіки викладання дисциплін було виділено два кабінети - мінералогії і петрографії. Істотно поповнився випускниками ДГІ викладацький склад кафедри: почали роботу обрані за конкурсом доценти, кандидати геол.-мінерал. наук Л.І. Куцевол (з 1965 р.). В.І. Зубов (1966-1973), Л.Г. Шукайло (з 1966 р.), Е.Ф. Берзеніна (з 1969 р.). Л.І. Куцевол працював на кафедрі впродовж 45 років. За цей час він створив у предметній аудиторії з мінералогії тематичні експозиції: "Мінерали України", "Морфологія мінералів", "Онтогенія мінералів", "Мінерали ендогенних процесів" та ін., які використовуються як наочні посібники у навчанні студентів.
З осені 1975 до лютого 1985 р.р. кафедрою керував д-р геол-мінерал. наук, проф. Ерік Олександрович Лазаренко (1928-1985), який закінчив Львівський університет у 1953 р. Без докорінної переорієнтації навчальної спрямованості, у 1979 р. на кафедру були передані курси «Історична геологія» і «Геоморфологія та четвертинна геологія», а в 1985 р.- «Геологія горючих копалин», «Лабораторні методи вивчення горючих копалин». У зв'язку з цим на кафедру перейшов працювати канд. геол.-мінерал, наук, доц. А. А. Веселов. Почала свою науково-педагогічну діяльність (1976) на кафедрі канд. геол.-мінерал. наук, доц. Л. В. Доценко.
У 1985 р. за конкурсом на посаду завідувача кафедри був обраний гірський інженер-геолог, д-р геол.-мінерал, наук, проф. Віктор Миколайович Нагорний, який закінчив ДГІ у 1958 р., був затверджений у званні професора у 1982 р. У період 1984-2005 р.р. на посаді асистента, а потім доцента працював В.Л. Стефанський, а з 1991 до 2003 р. - доцент, згодом професор П.М. Баранов. З 1992 р. асистентом, а з 1993 до 2003 р. - старшим викладачем кафедри працював досвідчений петрограф В.І. Ганоцький.
У 2003 році завідувачем кафедри був обраний кандидат геол-мін. наук, доцент Ішков Валерій Валерійович. Нині провідними викладачами кафедри з основних дисциплін є: з петрографії – Сливна О.В., з геоморфології та історичної геології – Москаленко А. Б., з мінералогії - Куцевол М.Л., з геології горючих копалин – Курмельов І.І.
Протягом всього періоду діяльності кафедри неоціненну допомогу в організації навчального процесу надавав навчально-допоміжний персонал. Обсяг сторінки не дозволяє хоча б перелічити всіх виключно сумлінних і кваліфікованих лаборантів.
